Основне фото: Від Монса до Камбре, британська атака 25 серпня 1914 р. | © Shutterstock
Том поезії «Ритм Нової Європи» досі тримає мене під своїм чаром. Цей том поезії, який ще значною мірою з Герріт Енгельке Вірші, які він сам зібрав, були вперше опубліковані в 1921 році, приблизно через три роки після його насильницької смерті Камбре. Едвард Томас, яку я написав у дописі до вірша автора Роберт Фрост (Дорога не пройдена) згаданий, впав роком раніше в Аррасі; а також незліченна кількість інших невинних людей, переважно чоловіків, яких безглуздо вбили за нашу Європу.
Герріт Енгелькевірш "Після тяжкого сну«Я вже представив тут, у цьому веб-блозі кілька днів тому, що спонукало мене продовжити гортати його збірник поезій. Ритм Енгельке нової Європи не відпускає мене і змушує мати власні ментальні бурі, які ще більше розпалюються європейською війною (!), що вирує зараз. Так, наша Європа загалом знову у стані війни, і решта світу має бути дуже обережною, щоб ми, європейці, не підпалити світ втретє.
Насправді, нова Європа незліченної кількості розбитих, переважно дуже молодих людей, так і не знайшла свого ритму. Озираючись назад, треба визнати, що надія на мирну, вільну і демократичну Європу вже була похована в окопах Першої світової війни. Останній бунт молодих людей, які мріяли про спільне майбутнє Європи в європейській федеративній державі як план кращого світу, було буквально бомбардовано під час Другої світової війни.
Як ми бачимо сьогодні, останні європейські зусилля самозваних європейців, які пережили лють війни, тобто нас, були нічим іншим, як жалюгідним метеоризмом. Жертвами цієї останньої європейської війни тепер, ймовірно, стануть справді останні європейці. А ті, хто виживе, мабуть, зможуть лише ригати про Європу – поки наша Європа нарешті не виконає свою долю: «Бале все було добре, все було добре, боротьба закінчилася. Європа здобула перемогу над собою. Воно любило Старшого Брата."
Так, усі ми, європейці, перебуваємо у новій європейській війні, і цього разу фронти ясні й кришталево чисті! З одного боку, європейці борються за свободу та демократію, а з іншого боку, європейці борються за рабство та гніт – і це в усіх релігіях, етнічних групах та мовних областях!
І ця війна не лише вирує в Україні з самого початку – лише вбивства й бійня там уже не можна не помітити після багатьох років перегляду з іншого боку. Війна вже ведеться в наших парламентах по всій Європі, на вулицях, у будинках і не в останню чергу в усіх ЗМІ. І його результат досі зовсім невизначений, хоча я вже висловив тут свої побоювання!
Окрім двох світових воєн, які ми вже воювали – залишимо холодну війну осторонь – у чому ми, німці, багато в чому винні, зараз йде ця третя війна, і цього разу нам, німцям, навіть вдалося бути представленими з обох сторін у цій війна . Напевно, цього разу ми хочемо бути на стороні переможця! А нам, німцям, очевидно, байдуже, хто переможе!
Наша Європа ніколи не мала свого ритму і ніколи не мала свого майбутнього! Майбутнє Європи лежало на полі битви ще до того, як воно почалося.
У будь-якому випадку, ми можемо прояснити два міфи людства в цій європейській війні: про провину у війні та про емансипацію.
Як мовиться: «Старі воюють, молоді воюють і гинуть.“ (Ця цитата часто Уїнстон Черчілль приписується). Сьогодні ми знаємо краще і навіть можемо відчути це в прямому ефірі на YouTube: нероби змушують війну, а невинні люди гинуть!
І особливо в цій європейській війні всі дійсно говорять про емансипацію. Емансиповані жінки — я виключаю молодих матерів і вагітних (!) — стоять пліч-о-пліч зі своїми братами, батьками, чоловіками та синами, особливо в цій війні. Ми також можемо відчути, які емансиповані жінки тут у прямому ефірі та на YouTube. І якби було достатньо емансипованих жінок, то ми могли б дати чоловікам розкіш дезертирства та ухилення.
А наступну війну знову викличуть ухильники, дезертири та кричали жінки. Останні європейці ще довго дивилися на ромашки знизу або, як кажуть східні європейці так квітучі, подбали про чудові соняшники.
Але тепер повернемося до 1918 року. Герріт Енгельке написав свій, ймовірно, останній вірш 20 липня 1918 р. 11 жовтня 1918 р. знову був важко поранений і 14 жовтня 1918 р. помер у британському польовому госпіталі поблизу Камбре.
Солдатам великої війни
Пам'яті Августа ДеппеВгору! з ровів, глиняних печер, бетонних підвалів, кар'єрів!
Виберися з бруду і вугілля, вапняного пилу та запаху падали!
Давай! Товариші! Бо від фронту до фронту, від поля до поля
До вас усіх нове свято світу!
Зніміть сталеві шоломи, шапки, кепі! і геть зброю!
Досить кривавої ворожнечі та вбивчої честі!
Заклинаю вас усіх рідними селами та містечками,
Забруднення, прополка, жахливе насіння ненависті
Благаю тебе любов'ю до сестри, до матері, до дитини,
Що лише змушує співати твоє поранене серце.
Твоєю любов’ю до дружини – я теж люблю жінку!
Твоєю любов’ю до твоєї матері – мене теж носили в утробі!
Твоєю любов'ю до дітей - бо я люблю маленьких!
А хати повні лайки, молитви, плачу!Ти збрехав біля Іпра, розбитого? Я теж там лежав.
З Мігілом, низькорослим? Я був у цьому місці.
Діксмуйд, затоплений? Я лежав перед твоїм чолом
У пекельних ущелинах Вердена, як ти в диму й дзвінку,
З тобою в снігу перед Дюнабургом, замерзаючий, все похмуріший,
Я лежав навпроти вас на Соммі, що поїдає труп.
Я лежав навпроти вас всюди, але ви цього не знали!
Ворог ворогу, людина людині і тіло тілу, тепло і
щільно.Я був і солдатом, і людиною, і виконавцем обов’язку, як і ви
Спраглий, недоспаний, хворий - завжди на поході і посту.
Щогодини скинутий, кричатий, запарений смертю,
Тісно щогодини вдома, коханому, рідному місці
Як і ти, і ти, і всі ви. –
Рвіть на спідниці! Оголіть опуклість грудей!
Я бачу пасовицю п'ятнадцяти років, коросту,
А там на чолі пришита щілина від грози на Тахюре -
Але якщо ви не вважаєте, що я лицемір, я відплачу вам тією ж платою:
Розкриваю сорочку: ось різнокольоровий шрам на руці!
Бренд битви! стрибків і тривоги,
Добрий спогад після війни.
Як же ми пишаємося своїми ранами! пишаюся твоїм
Але пишаюся своїм не більше, ніж я.Ти не дала кращої крові і не дала червонішої сили,
І цей же подрібнений пісок пив наш сік! –
Страшний тріск гранати розчавив твого брата?
Чи не помер ваш дядько, ваш двоюрідний брат, ваш кум?
Чи не в дуплі закопаний бородатий батько?
А ваш друг, ваш веселий друг зі школи? –
Герман і Фріц, мої двоюрідні брати, сочилися кров'ю,
І послужливий друг, юнак, білявий і добрий.
І вдома його ліжко чекає, і в бідній кімнаті
З шістнадцяти, з сімнадцяти скорботна мати досі.
Де нам його хрест і могила! –Французький ду, з Бреста, Бордо, Гаронни,
Український ти, козак з Уралу, Дністра і Дону,
австрійці, болгари, османи та серби,
Всі ви в шаленому вирі дій і смерті -
Ви, британець з Лондона, Йорка, Манчестера,
Солдат, товариш, по правді ближній і найкращий -
Американці з густонаселених штатів Свободи:
Відкиньте: особливий інтерес, національну гордість і подвійність!
Якщо ти був чесним ворогом, ти станеш чесним другом.
Ось моя рука, щоб тепер, рука об руку, зв’язалися в коло
І наш новий день знайде нас справжніми і людськими.Світ великий, прекрасний і прекрасний для всіх вас!
ходи сюди вражений! після бою і стогони крові:
Як зелені моря вільно вливаються в горизонти,
Як вранці, ввечері клейковина в чистій чистоті,
Як гори піднімаються з долин,
Як тремтять навколо нас мільярди істот!
О, найбільше наше щастя: Життя! –О, цей брат дійсно мав би знову називати себе братом!
Що Схід і Захід визнають однакову цінність:
Та радість знову спалахне народами:
І чоловік чоловікові до добра гріє!Від фронту до фронту і поля до поля,
Герріт Енгельке, 1918 рік
Заспіваймо свято нового світу!
З усіх грудей тремтіння заревло:
Псалом миру, примирення, піднесення!
І море мчить, парна пісня
Чарівний, обійнятий брат,
Дикий і святий милосердний
Голосна до тисячократної любові по всіх землях!
