Ця Угорщина більше не належить до Європи

Опубліковане фото: прапор Угорщини | © Pixabay

Перемога Віктора Орбана на виборах – погана новина для демократії та свободи. Судячи з усього, прямої фальсифікації виборів не було. Проте медіа-штурм Орбана та його фашистської ідеології був несумісний із чесними виборчими умовами. Це та ледве простір, що залишився для вільного та незалежного угорського громадянського суспільства, а також стан угорської конституційної держави дозволяють зробити висновок, що Угорщина більше не є повноцінною ліберальною демократією.

Державні та приватні ЗМІ, усі контрольовані людьми Орбана, зробили велику роботу. Корумпована мережа родини Орбан може відчувати себе виправданою. Крім того, російська загарбницька війна проти України видала угорського «диктатора». Жан-Клод Юнкер досі згадується як президент комісії Орбана, зіграли на карту. Але, мабуть, набагато важливішим було те, що опозиційний альянс не мав реальних шансів за умов, які роками панували в угорській фіктивній демократії.

Європарламент вже більше року вимагає фінансових санкцій для Угорщини. Законодавчі вимоги щодо цього діяли б із осені 2020 року з так званими умовами. Комісія допустила серйозну помилку, не вживши рішучих дій проти Орбана задовго до парламентських виборів. Тепер Європейський Союз повинен нарешті вжити заходів проти Будапешта з усіма наявними в його розпорядженні засобами. Бо ця Угорщина більше не належить до Європи. Орбан веде подвійну гру по відношенню до Москви. Він свідомо поставив свою країну в політичну залежність від Росії та Китаю. Він захоплюється Путіним і Сі, вважає себе сильною людиною з іншої Європи, націоналістичної, авторитарної, ксенофобської та гомофобної, в якій жінкам відведене місце, як машини для пологів.

Китай і Росія виправдовують російську агресію проти України та решти існуючого порядку, стверджуючи, що вони є справжніми демократіями світу. Угорщина, як підкреслив сам Орбан своєю популяризацією «неліберальної демократії», сьогодні є скоріше однією з цих авторитарних держав, ніж частиною політичного Заходу, з яким ЄС пов’язаний за своїми цінностями та цілями.

У конфлікті між вільними демократіями цього світу та автократією Сходу пшениця має бути відокремлена від полови в ЄС. Це також важлива передумова для захисту від російської атаки, поворотного моменту, який не тільки оголошується, але й потрібно пережити. Жорсткі дії проти Будапешта не послабили західноєвропейської згуртованості. Навпаки, це його зміцнило.